Оптимісти, зіткнувшись із труднощами, можуть забути про все, прийнявши ванну, поївши чи виспавшись. А песимісти, переживаючи невдачі, навпаки, мучать себе тим, що не можуть помитися, поїсти чи заснути. Одна й та сама буря когось штовхає вперед до зростання, а когось залишає в пастці на місці. Сама буря не має різниці — різниця у масштабі мислення та настрої людини. Оптимісти лікують себе буденними дрібницями, а песимісти дозволяють дрібним емоціям з’їдати свій внутрішній світ. Усе вирішує одна думка — між раєм і пеклом, і зрештою у житті треба рятувати себе самотужки. Стійкість життя полягає не в тому, щоб уникати хвиль, а в тому, щоб прориватися через них і народжуватися заново.