Американський торговельний дефіцит є наслідком суперечностей глобального економічного ладу та внутрішньої економічної структури. Його корінь у виведенні виробництва за кордон, моделі низьких заощаджень і високого споживання та гегемонії долара. З моменту першого виникнення дефіциту у 1971 році США знижували виробничі витрати через аутсорсинг, але це призвело до зменшення частки виробництва у ВВП з 25% до 10%, що посилило вакуум у ланцюгах виробництва. Низький рівень заощаджень (лише 3,8% у 2024 році) і високий попит на споживчі товари (70% ВВП) змушують країну залежати від імпорту, а особливий статус долара як світової резервної валюти робить дефіцит неминучим для підтримки міжнародної ліквідності.

Довгостроковий дефіцит має подвійний вплив: з одного боку, підвищує добробут населення через дешеві товари та капітальні потоки, з іншого — спричиняє занепад виробництва, соціальну поляризацію та боргові ризики. У 2024 році чистий зовнішній борг США становить 67% ВВП, наближаючись до критичної межі. Політика підвищення митних тарифів за адміністрації Трампа виявилася безуспішною, навпаки — вона підвищила вартість імпорту та посилила інфляцію, що зрештою несе витрати для споживачів і бізнесу. Вирішення дефіциту вимагає структурних реформ, включаючи скорочення фіскального дефіциту, стимулювання модернізації промисловості та стабілізацію курсу долара, а не одностороннього протекціонізму.