Останні дипломатичні обговорення між провідними державами щодо регіональних конфліктів виявляють стійкі структурні виклики. Хоча риторика навколо переговорів стала більш оптимістичною у медіа, базові позиції залишаються дуже різними. Одна сторона продовжує висувати максималістські вимоги, тоді як військові операції на місцях не показують ознак суттєвого зниження напруги. Ця модель свідчить про те, що символічні переговори та справжнє вирішення конфлікту працюють за різними графіками. Ширші наслідки для енергетичних ринків, ланцюгів постачання та глобальних потоків капіталу залишаються важливими змінними, що впливають на оцінки активів у всіх секторах.