«Яким ще довгим буде шлях протистояння між чоловіками та жінками?»
Джерело: Доля належить чоловікам Передруковано з ARC, дякую кожному, хто бореться за права чоловіків, за ваші дописи.
У статті про єдність башти кулака я колись висував таку ідею: 10 років боротьби за права жінок знищили 5000 років довіри.
Так зване «десять років боротьби знищили п’ятитисячолітню довіру» — суть цієї «довіри», як вказують деякі товариші, швидше полягає не в довірі, а в двох таких залізних установках у свідомості:
1. У стосунках між статями: я — чоловік, тому маю зробити перший крок, я — чоловік, тому у будь-якій ситуації спочатку маю замислитися про свої помилки.
2. Жіноча природа — добра, тому якщо я інвестую у жінку та сім’ю, це обов’язково матиме гарні результати, а жінка й сім’я, отримавши від мене інвестиції, неодмінно дадуть мені віддачу.
Мета цих установок — переконати чоловіка, що у стосунках як сторона, що віддає, він отримає величезний позитивний результат, тож жіноцтво сприймається як даність. А питання продовження роду — це вже другорядне, по суті, лише частина вигоди, а не головна суперечність.
Ці дві установки колись були основою підтримки певного суспільного порядку, але водночас вони жорстоко пригнічували самосвідомість чоловіків і їхню суб’єктивність. Коли ж у реальному житті тиск з боку радикального фемінізму, повторення суспільних подій і певна політика й закони призводять до послаблення, розтріскування чи навіть руйнування цих установок, масове пробудження та рефлексія чоловіків стає можливою, а потенційна суб’єктивна активність отримує базу для пробудження. Саме це є ключовим фактором, який не можна ігнорувати, коли чоловіки оцінюють власні сили.
Гендерна боротьба в Китаї — не ізольоване явище. Китай, як друга за величиною економіка світу та країна з важливим впливом, неминуче перебуває у тісній взаємодії зі світовим політичним, економічним і культурним середовищем, і внутрішні соціальні тренди й зміни гендерних відносин мають глибокий взаємозв’язок із цим.
Ми бачимо, що у США серед сил, проти яких виступає рух MAGA, є й ліві ідеології та радикальні феміністські організації, що тісно пов’язані з політичними опонентами (наприклад, Демократичною партією та транснаціональними глобалістськими групами). Противник руху за права чоловіків у Китаї ще яскравіший: це авангардистська, зверху нав’язана, жорстка модель, але ідеологічний конфлікт, боротьба за перерозподіл ресурсів і протистояння традиційних цінностей та радикальних поглядів, які за цим стоять, по суті, пов’язані з подібними глобальними процесами. Усвідомлення цього зв’язку розширює наші горизонти, дозволяє вчитися на міжнародному досвіді (як вдалому, так і невдалому), уникати замкненості й виробляти більш реалістичні та далекоглядні стратегії боротьби.
Використовувати і змінювати міжнародний клімат. Тому я доходжу висновку: пік чоловічої революції в Китаї вже близько. Потрібно чітко розуміти: ми не віщуни. Щодо конкретного розвитку та змін у майбутньому соціальному русі, ми можемо і маємо лише на основі наявних умов і закономірностей розвитку суперечностей окреслити загальний напрямок і тренд, але не маємо і не можемо механічно визначити, в який день, місяць або рік це станеться.
Але коли я кажу, що пік чоловічої революції в Китаї вже близько, це зовсім не те, що дехто називає «можливість настання» — щось зовсім без практичного змісту, недосяжне, примарне. Що ж це таке? Це — корабель, який вже видно з берега по верхівці щогли, хоча до порту ще далеко, але курс його чіткий, і він реально існує. Це — сонце, що сходить і вже розливає світло на сході, хоча частина землі ще в темряві, але прихід світла вже неминучий.
Це — неспокійний немовля-чоловік на порозі технологічного прориву (наприклад, штучна матка та інші технології, що можуть зруйнувати монополію жінок на розмноження), який ось-ось дозріє: хоча він ще не народився, пульс його життя вже чутно, а тенденцію його народження неможливо зупинити.
Під «вже близько» мається на увазі визначеність цього тренду, накопичення сили та передбачуваність майбутнього. Це вимагає від нас відмовитися від усіх нереалістичних ілюзій — як від сліпої віри в прискорення, так і від фаталістичного песимізму. Ми маємо виходити із сучасної реальності, глибоко досліджувати, правильно оцінювати співвідношення сил, об’єднувати та змінювати всіх чоловіків, складати малі перемоги у великі, бути готовими до довгої й важкої боротьби, з невтомною волею та прагматичним підходом зустрічати й наближати цей пік.
Здається, шлях ще довгий, і різниця у поглядах завжди буде породжувати протистояння.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
«Яким ще довгим буде шлях протистояння між чоловіками та жінками?»
Джерело: Доля належить чоловікам
Передруковано з ARC, дякую кожному, хто бореться за права чоловіків, за ваші дописи.
У статті про єдність башти кулака я колись висував таку ідею: 10 років боротьби за права жінок знищили 5000 років довіри.
Так зване «десять років боротьби знищили п’ятитисячолітню довіру» — суть цієї «довіри», як вказують деякі товариші, швидше полягає не в довірі, а в двох таких залізних установках у свідомості:
1. У стосунках між статями: я — чоловік, тому маю зробити перший крок, я — чоловік, тому у будь-якій ситуації спочатку маю замислитися про свої помилки.
2. Жіноча природа — добра, тому якщо я інвестую у жінку та сім’ю, це обов’язково матиме гарні результати, а жінка й сім’я, отримавши від мене інвестиції, неодмінно дадуть мені віддачу.
Мета цих установок — переконати чоловіка, що у стосунках як сторона, що віддає, він отримає величезний позитивний результат, тож жіноцтво сприймається як даність. А питання продовження роду — це вже другорядне, по суті, лише частина вигоди, а не головна суперечність.
Ці дві установки колись були основою підтримки певного суспільного порядку, але водночас вони жорстоко пригнічували самосвідомість чоловіків і їхню суб’єктивність. Коли ж у реальному житті тиск з боку радикального фемінізму, повторення суспільних подій і певна політика й закони призводять до послаблення, розтріскування чи навіть руйнування цих установок, масове пробудження та рефлексія чоловіків стає можливою, а потенційна суб’єктивна активність отримує базу для пробудження. Саме це є ключовим фактором, який не можна ігнорувати, коли чоловіки оцінюють власні сили.
Гендерна боротьба в Китаї — не ізольоване явище. Китай, як друга за величиною економіка світу та країна з важливим впливом, неминуче перебуває у тісній взаємодії зі світовим політичним, економічним і культурним середовищем, і внутрішні соціальні тренди й зміни гендерних відносин мають глибокий взаємозв’язок із цим.
Ми бачимо, що у США серед сил, проти яких виступає рух MAGA, є й ліві ідеології та радикальні феміністські організації, що тісно пов’язані з політичними опонентами (наприклад, Демократичною партією та транснаціональними глобалістськими групами). Противник руху за права чоловіків у Китаї ще яскравіший: це авангардистська, зверху нав’язана, жорстка модель, але ідеологічний конфлікт, боротьба за перерозподіл ресурсів і протистояння традиційних цінностей та радикальних поглядів, які за цим стоять, по суті, пов’язані з подібними глобальними процесами. Усвідомлення цього зв’язку розширює наші горизонти, дозволяє вчитися на міжнародному досвіді (як вдалому, так і невдалому), уникати замкненості й виробляти більш реалістичні та далекоглядні стратегії боротьби.
Використовувати і змінювати міжнародний клімат. Тому я доходжу висновку: пік чоловічої революції в Китаї вже близько. Потрібно чітко розуміти: ми не віщуни. Щодо конкретного розвитку та змін у майбутньому соціальному русі, ми можемо і маємо лише на основі наявних умов і закономірностей розвитку суперечностей окреслити загальний напрямок і тренд, але не маємо і не можемо механічно визначити, в який день, місяць або рік це станеться.
Але коли я кажу, що пік чоловічої революції в Китаї вже близько, це зовсім не те, що дехто називає «можливість настання» — щось зовсім без практичного змісту, недосяжне, примарне. Що ж це таке? Це — корабель, який вже видно з берега по верхівці щогли, хоча до порту ще далеко, але курс його чіткий, і він реально існує. Це — сонце, що сходить і вже розливає світло на сході, хоча частина землі ще в темряві, але прихід світла вже неминучий.
Це — неспокійний немовля-чоловік на порозі технологічного прориву (наприклад, штучна матка та інші технології, що можуть зруйнувати монополію жінок на розмноження), який ось-ось дозріє: хоча він ще не народився, пульс його життя вже чутно, а тенденцію його народження неможливо зупинити.
Під «вже близько» мається на увазі визначеність цього тренду, накопичення сили та передбачуваність майбутнього. Це вимагає від нас відмовитися від усіх нереалістичних ілюзій — як від сліпої віри в прискорення, так і від фаталістичного песимізму. Ми маємо виходити із сучасної реальності, глибоко досліджувати, правильно оцінювати співвідношення сил, об’єднувати та змінювати всіх чоловіків, складати малі перемоги у великі, бути готовими до довгої й важкої боротьби, з невтомною волею та прагматичним підходом зустрічати й наближати цей пік.
Здається, шлях ще довгий, і різниця у поглядах завжди буде породжувати протистояння.