Озираючись назад, минуле століття подарувало нам вибух чистої креативності — нові мистецькі рухи, революційні музичні жанри, новаторські дизайнерські філософії. А сьогодні? Ми живемо в епоху нескінченних реміксів і перезапусків. Усе здається відсилкою, ностальгічним кивком у бік минулого, але загорнутим у цифрову обгортку.

Це не означає, що інновації померли — вони просто носять інший костюм. Ми беремо фрагменти минулого, змішуємо їх із новими технологіями й називаємо це свіжим. Іноді це працює блискуче. Інколи ж здається, що ми застрягли в петлі, нескінченно прокручуючи одні й ті самі відсилки.

Можливо, це ціна за безмежний доступ до всього, що коли-небудь було створено. Оригінальність стає складнішою, коли весь культурний архів — лише за один клік.