Однією з ключових тем 2026 року стала «Конфіденційність». Із посиленням ролі інституційних гравців у криптовалютному секторі конфіденційність перетворюється на критично важливу технічну характеристику для інтеграції блокчейну з реальним бізнесом.
Основні висновки
- Головна перевага блокчейну — прозорість, але вона може призводити до розкриття корпоративних комерційних таємниць і інвестиційних стратегій, створюючи суттєві ризики для підприємств.
- Моделі повної анонімності, такі як Monero, не підтримують KYC або AML, тому не підходять для регульованих установ.
- Фінансовим установам потрібна вибіркова конфіденційність, яка захищає дані транзакцій і водночас залишається сумісною з регуляторним контролем.
- Фінансові установи мають визначити, як підключатися до відкритих Web3-ринків для подальшого розвитку.
1. Навіщо потрібна конфіденційність у блокчейні?
Однією з основних властивостей блокчейну є прозорість. Будь-хто може переглядати транзакції в мережі в реальному часі, включаючи інформацію про відправника, отримувача, суму і час переказу.
З інституційної точки зору така прозорість створює очевидні ризики. Наприклад, якщо ринок може бачити, скільки Nvidia переказує Samsung Electronics, або коли саме хедж-фонд розміщує капітал, це суттєво змінює конкурентну динаміку.
Рівень розкриття інформації, який можуть дозволити собі фізичні особи, відрізняється від прийнятного для компаній і фінансових установ. Історія транзакцій компаній і час інституційних інвестицій — це надзвичайно чутлива інформація.
Відтак очікувати, що установи працюватимуть у блокчейнах із повною відкритістю всіх дій, є нереалістично. Для таких гравців система без конфіденційності — це радше абстрактний ідеал, а не практична інфраструктура для реального сектору.
2. Форми конфіденційності у блокчейні
Конфіденційність у блокчейні зазвичай поділяють на дві категорії:
- повна анонімність
- вибіркова конфіденційність.
Ключова відмінність полягає в тому, чи можна розкрити інформацію, якщо цього вимагає перевірка іншою стороною.
2.1. Повна анонімність
Повна анонімність — це повне приховування всіх даних.
Відправник, отримувач і сума транзакції залишаються невідомими. Така модель прямо протиставляється звичайним блокчейнам, де прозорість є пріоритетом за замовчуванням.
Головна мета систем повної анонімності — захист від зовнішнього спостереження. Вони не дозволяють вибірково розкривати інформацію, а повністю унеможливлюють отримання даних сторонніми спостерігачами.
На зображенні вище показано приклад транзакцій у Monero — типовій системі повної анонімності. На відміну від прозорих блокчейнів, тут не видно сум переказу і контрагентів.
Дві характеристики ілюструють, чому цю модель вважають повністю анонімною:
- Загальна сума: у реєстрі замість конкретного числа вказано «конфіденційно». Транзакція фіксується, але її зміст не підлягає інтерпретації.
- Розмір кільця: хоча транзакцію ініціює один відправник, у реєстрі вона змішується з кількома фіктивними переказами, створюючи враження, що кошти надсилають кілька сторін одночасно.
Такі механізми забезпечують повну непрозорість даних транзакцій для всіх зовнішніх спостерігачів без винятку.
2.2. Вибіркова конфіденційність
Вибіркова конфіденційність працює за іншим принципом. Транзакції публічні за замовчуванням, але користувач може зробити окремі перекази приватними, використовуючи спеціальні адреси з підтримкою конфіденційності.
Яскравий приклад — Zcash. При створенні транзакції користувач обирає один із двох типів адрес:
- Прозора адреса: всі деталі транзакції відкриті, як у Bitcoin.
- Захищена адреса: дані транзакції зашифровані і приховані.
На зображенні вище показано, які елементи Zcash може зашифрувати при використанні захищених адрес. Транзакції, надіслані на такі адреси, фіксуються у блокчейні, але їхній зміст зберігається у зашифрованому вигляді.
Хоча сам факт транзакції залишається видимим, приховується така інформація:
- Тип адреси: використовуються захищені (Z) адреси замість прозорих (T).
- Запис транзакції: у реєстрі підтверджується лише сам факт переказу.
- Сума, відправник, отримувач: усі дані зашифровані, зовнішнє спостереження неможливе.
- Доступ для перегляду: лише сторони з ключем для перегляду можуть бачити деталі транзакції.
Це і є суть вибіркової конфіденційності. Транзакції залишаються у мережі, але користувач контролює, хто може бачити їхній зміст. За потреби користувач може надати ключ для перегляду, щоб підтвердити деталі іншій стороні, а всі інші залишаються без доступу до інформації.
3. Чому фінансові установи віддають перевагу вибірковій конфіденційності
Більшість фінансових установ зобов’язані виконувати вимоги KYC і AML для кожної транзакції. Вони повинні зберігати дані про операції у себе та оперативно відповідати на запити регуляторів чи наглядових органів.
У середовищах із повною анонімністю всі дані про транзакції стають безповоротно прихованими. Оскільки інформація недоступна за жодних умов, установи структурно не можуть виконувати свої комплаєнс-зобов’язання.
Показовий приклад — Canton Network, яку впровадила Depository Trust & Clearing Corporation (DTCC) і яка вже використовується понад 400 компаніями та установами.
Водночас Zcash, попри те, що це теж вибіркова конфіденційність, має обмежене реальне застосування серед інституційних користувачів.
Чим пояснюється ця різниця?
Zcash пропонує вибіркову конфіденційність, але користувач не може обирати, які саме дані розкривати. Замість цього він має вирішити, чи розкривати всю транзакцію повністю.
Наприклад, у транзакції «А надсилає B 100 $» у Zcash не можна приховати лише суму — транзакцію доведеться або повністю приховати, або повністю розкрити.
У інституційних транзакціях різні сторони потребують доступу до різних частин інформації. Не всі учасники мають бачити всі дані в межах однієї операції. Однак структура Zcash змушує обирати між повним розкриттям і повною конфіденційністю, що не підходить для робочих процесів установ.
Натомість Canton дозволяє управляти інформацією про транзакції окремими компонентами. Наприклад, якщо регулятор запитує лише суму переказу між А та B, Canton дає змогу надати саме цю інформацію. Це реалізовано через Daml — мову смартконтрактів, яку використовує Canton Network.
Додаткові причини, чому установи обирають Canton, детальніше розглянуто у попередніх дослідженнях Canton.
4. Конфіденційні блокчейни в інституційну епоху
Конфіденційні блокчейни розвивалися у відповідь на зміну потреб.
Перші проєкти, такі як Monero, створювалися для захисту анонімності фізичних осіб. Але із приходом фінансових установ і компаній у блокчейн-середовище значення конфіденційності змінилося.
Тепер конфіденційність означає не приховування транзакцій від усіх, а захист транзакцій із дотриманням регуляторних вимог.
Це пояснює популярність моделей вибіркової конфіденційності, як-от Canton Network. Установам потрібна не лише технологія захисту, а інфраструктура, яка відповідає реальним фінансовим процесам.
У відповідь на ці потреби з’являється все більше проєктів, орієнтованих на інституційний сектор. У майбутньому головною відмінністю стане ефективність застосування технологій конфіденційності в реальних транзакційних сценаріях.
Можливо, виникнуть альтернативні моделі конфіденційності, які протистоятимуть нинішньому інституційному тренду. Однак у найближчій перспективі конфіденційні блокчейни й надалі розвиватимуться навколо інституційних транзакцій.
Застереження:
- Ця стаття є передруком із [Tiger Research Reports]. Усі авторські права належать оригінальному автору [Tiger Research Reports]. Якщо маєте зауваження щодо цього передруку, зверніться до команди Gate Learn, і вони оперативно розглянуть питання.
- Відмова від відповідальності: думки та позиції, викладені у цій статті, є виключно точкою зору автора і не є інвестиційною порадою.
- Переклади статті іншими мовами здійснюються командою Gate Learn. Якщо не зазначено інше, копіювання, розповсюдження чи плагіат перекладених матеріалів заборонені.
